Чому Олександр Лукашенко знову пропонує Мінськ як майданчик для переговорів про припинення війни в Україні? Які можливості він використовує, щоб це просувати? Про це розповідає Білоруська служба Радіо Свобода.
Очільник Білорусі Олександр Лукашенко вважає себе важливою фігурою в питанні війни в Україні.
Ще починаючи від 2014 року Лукашенко весь час виступав із різними пропозиціями щодо досягнення миру.
Зараз, під час повномасштабної війни Росії проти України, миротворчий процес відбувається без участі Олександра Лукашенка. Тому очільник Білорусі не пропускає моменту, щоб якось нагадати про себе. Задля цього були використані перемовини з Путіним на полях саміту ОДКБ у Бішкеку.
У публічній частині перемовин Лукашенка з Путіним порушувалася лише перспектива примирення у війні в Україні. До обговорення головної теми міжнародного порядку денного Лукашенко хотів би долучитися. Для нього неприємно, що в момент, коли світ обговорює мирний план, він залишається осторонь.
Після 2020 року, й особливо після початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україні, зокрема із території Білорусі, Олександр Лукашенко та Володимир Путін зустрічаються і проводять перемовини в середньому раз на два місяці.
Востаннє вони зустрічалися наприкінці вересня. Минуло два місяці, тож нинішня зустріч у Бішкеку під час саміту ОДКБ відбувається точно за традиційним графіком.
Зустріч тривала більше ніж півтори години. Лукашенко на початку зазначив, що хоч співрозмовники і часто зустрічаються, однак питань для обговорення «менше не стає» і вони «все більш серйозні».
Лукашенка не беруть
Під час публічної частини перемовин у Бішкеку Лукашенко і Путін порушили лише одне питання: перспективи примирення у війні в Україні. Це головна тема сьогоднішнього міжнародного порядку денного. Усі обговорюють черговий мирний план.
Історія навколо проєкту примирення перетворюється на якийсь детектив з інформаційними зливами секретних перемовин, появою нових варіантів, які потребують узгодження.
Не дивно, що Лукашенко хотів би якось долучитися до міжнародної головного інтриги. Адже виходить ситуація, психологічно не дуже приємна для нього. У момент, коли світ обговорює мирний план, Лукашенко залишається осторонь.
А саме Лукашенко ж із самого початку виступав із різними, нехай і сумнівними, але миротворчими ініціативами. Заявляв, що Білорусь повинна брати участь у переговорному процесі як самостійний суб’єкт хоча б із тієї причини, що країна межує з обома державами, які воюють. Він увесь час пропонував Мінськ як майданчик для перемовин.
Навіть президент США Дональд Трамп йому телефонував перед своєю зустріччю з Володимиром Путіним на Алясці і вів розмову в контексті питання миру в Україні. Це підняло статус Лукашенка в його власних очах.
І ось тепер потяг перемовин набирає швидкість, а Лукашенко залишається самотньо стояти на платформі.
Європейські лідери запропонували свій план. А білоруського керівника ніхто не запрошує, навіть не згадує. І візит американської делегації до Білорусі на чолі з Джоном Коулом відкладено.
Звільнення політв'язнів
І Лукашенко починає метушитися, прагне якось нагадати про себе в контексті українського питання. У цьому ракурсі варто розглядати несподіване звільнення з–за ґрат 31 громадянина України.
Важливо те, що воно відбулося в момент, коли увага світових медіа спрямована на Україну – і будь–який жест на інформаційному екрані в напрямку української теми помічається, оцінюється, збільшується в масштабах.
І дуже знаменно, що під час публічної частини перемовин із Путіним у Бішкеку, у присутності медіа, Лукашенко вчепився за цю тему. Мовляв, ми тут із президентом Росії все обговоримо, домовимося з питання війни і миру, ось де головний центр прийняття рішень. І, зрозуміло, у сотий раз пролунала чергова і вже настирлива пропозиція провести мирні перемовини в Мінську.
І відповіді Лукашенка на запитання російських журналістів зводилися до теми війни в Україні. Пролунали всі традиційні пропагандистські наративи: заклики до Володимира Зеленського зупинити війну, звинувачення на адресу Євросоюзу, який, мовляв, не хоче миру, та інше.
Можна навіть сказати, що для Лукашенка ось така можливість поміркувати перед російськими журналістами про новий мирний план щодо зупинення війни в Україні – головний пункт програми візиту на цей нікому не потрібний саміт ОДКБ.
Лукашенко: Європа готується до війни
Що власне до саміту ОДКБ, то він пройшов за традиційним сценарієм. Керівники держав–учасниць переконували одне одного, що ця організація важлива, вона зберігає свою актуальність і затребуваність. Це звучало особливо цікаво на тлі того, що одна з країн–учасниць ОДКБ – Вірменія – призупинила свою діяльність у згаданому союзі.
Не відбулося жодних двосторонніх зустрічей та перемовин Лукашенка з іншими керівниками країн–учасниць ОДКБ, крім Путіна. Зазвичай політичні лідери використовують такі форуми як майданчик для обговорення проблемних питань з іншими президентами. Можливо, керівники пострадянських держав так часто зустрічаються на різних самітах (ОДКБ, ЄАЕС, СНД), що давно набридли одне одному.
Лукашенко, як зазвичай, скаржився на політику країн Заходу, звинувачував їх в агресивних намірах, говорив про Білорусь як фортецю в облозі. І заявив:
«Західні політики цілеспрямовано готуються до війни. Не ми, Володимир Володимирович, готуємося до війни, а за всіма фактами – вони»
Звісно, ніхто не відповів Лукашенко, що насправді Росія вже веде війну проти України, а Білорусь їй допомагає.
Форум