Вілл Тізард
Українська кампанія далекобійних ударів вже вартувала Росії, за даними галузевих експертів, 10% нафтопереробних потужностей (за даними СБУ на кінець жовтня, близько 37%), – і Київ налаштований наростити зусилля.
«10% – це не приголомшлива цифра , – каже Тетяна Мітрова з Центру глобальної енергетичної політики Колумбійського університету, – але, все ж таки, це щось, що починає відчуватися через внутрішню паливну кризу в Росії, скорочення експорту нафтопродуктів і загальну напруженість у російському нафтовому секторі».
Ефект систематичності
Повідомлення про удари по нафтовій і нафтопереробній галузі Росії почали з'являтись ще у перший рік повномасштабного вторгнення, у 2022-му. У 2023 році відбулось кілька серій атак, у 2024 році вони ще почастішали. Але з серпня цього року стали систематичними.
Україна інвестувала значні кошти в нові технології далекобійних безпілотників, серед них, приміром, «Лютий», здатний доставляти вибухівку на відстань до 2000 кілометрів від місця запуску.
Але Сили оборони також набули досвіду в атаках дешевшими FPV-дронами – спрямовуючи їх десятками на одну ціль одночасно.
Технологічні досягнення зараз дозволяють Україні вражати ключові російські нафтові та газові ресурси практично щодня.
Крім того, удари здійснюються повторно по тих самих нафтопереробних заводах, що є важливою стратегією, каже Мітрова, оскільки Росія намагається швидко усунути пошкодження.
Сили оборони також завдали ударів щонайменше по половині з 38 основних виробничих комплексів і змусили Росію скоротити обсяги переробки нафти з 5,4 мільйона барелів на день у липні до 5 мільйонів за два місяці.
Із початку року було майже 160 успішних уражень Крім нафтовидобувних та нафтопереробних підприємств, до таких об'єктів належать нафтові термінали, нафтопроводи, порти, які здійснюють перекачку нафти, нафтосховища, нафтоперекачувальні станції, танкери., повідомив голова СБУ Василь Малюк на брифінгу 31 жовтня.
За його словами, атаки по цих об’єктах призвели до:
– 20% дефіциту на внутрішньому ринку нафтопродуктів,
– простою 37% нафтопереробних потужностей,
– дефіциту нафтопродуктів у 57 регіонах Росії
– та заборони експорту бензину до кінця цього року.
«Це законні воєнні цілі. Нафтовидобуток на нафтопереробка становлять десь біля 90 відсотків оборонного бюджету Росії», – зазначив Малюк.
«Найефективніші санкції»
Втім, зауважує Мітрова, Росія має третю за величиною у світі систему нафтопереробки і значні надлишкові потужності.
«Можуть минути роки, перш ніж результат стане справді помітним, – каже вона. – Тож ми не говоримо про те, що російська переробка найближчим часом зазнає краху – але виснаження її потенціалу дійсно вже почалося».
Російські споживачі вже відчули біль від дефіциту бензину та обмежень у продажу аж до видачі пального за спеціальними картками, тоді як експорт бензину був заборонений. Крім того, каже Мітрова, Росія зараз експортує більше сирої нафти і менше нафтопродуктів, що суттєво зменшує її експортні доходи.
Важливість викопного палива для російської економіки важко переоцінити: воно приносить 100 мільярдів доларів щорічно – але це приблизно на 20% менше, ніж рік тому, зазначають галузеві аналітики з таких організацій, як Центр досліджень енергетики та чистого повітря.
Майже чотирирічне повномасштабне вторгнення Росії в Україну значною мірою фінансується за рахунок продажу російського газу та нафти за кордон, що зробило цей сектор об’єктом санкцій США та ЄС, що наростають.
Водночас було б наївно припускати, вважає Мітрова, що удари по російських нафтогазових об'єктах – як в економічному, так і у військовому плані – дійсно помітно вплинуть на поле бою. І зауважує, що коли ресурси обмежені, армія, як правило, у Кремля в пріоритеті.
Однак президент України Володимир Зеленський заявив, що він твердо вірить у те, що удари по російських нафтопереробних заводах є «найефективнішими санкціями – тими, які працюють найшвидше».
Форум