Попри заборону збережено близько 500 особистих речей Шептицьких. У Львові творять музей митрополита

ЛЬВІВ – П’ять років у Львові створюють церковний музей митрополита УГКЦ Андрея Шептицького (1865–1944). Перші виставкові зали відкрили у 2020 році, коли МВС України частково передало приміщення Львівській архиєпархії Української греко-католицької церкви.

30 листопада відкривається новий експозиційний простір музею, присвячений 160-річчю митрополита Андрея Шептицького. Це виставка особистих речей митрополита, його брата блаженного отця Климентія, родини Шептицьких.

Вперше у музеї буде постійна експозиція, присвячена родині митрополита Андрея Шептицького, його життю та діяльності, а також і його брата, блаженного УГКЦ Климентія Шептицького.

Багато особистих речей братів Шептицьких уже експонувалися у різні роки і в різних музеях, зокрема й церковному. Але відтепер, коли відновлено другий поверх монастирського комплексу, цілісно представлено історію митрополита Шептицького.

Одна зала відтворює атмосферу родинного життя Шептицьких у селі Прилбичі. На стіні ікони святих Катерини і Йосафата, які були покровителями Шептицьких.

Родина Шептицьких

Тут є чимало унікальних речей. А ще їхня цінність полягає у тому, що у роки підпілля УГКЦ священники, монахи, віряни, ризикуючи, змогли заховати особисті речі митрополита Андрея і отця Климентія.

Євангеліє, хрест, омофор , вервичка митрополита Андрея

Відреставрована подушка з родинного маєтку Шептицьких, обрус, серветки, які гачком вив’язала графиня Софія Фредро-Шептицька, мама митрополита. Збереглась вишивка «Хліб Господній», яку вишила графиня і подарувала синові, майбутньому митрополитові, у день його хіротонії (отримання сану священника) 17 вересня 1899 року.

Мамина вишивка

Є й посуд з родинним гербом графів Шептицьких.

«Це представлені оригінальні речі роду Шептицьких. Біля митрополита прислуговували монахи-студити, монахині-василіянки. Після його смерті багато особистих речей митрополита забрали. І постіль, одяг, все, що можна було б сховати і зберегти. Знали, що совєти це знищать. Забрали, тому що говорили, що Андрей Шептицький святий. Я відвідував монахів і монахинь і цікавився речами. Мені віддали і я це переховував і зберігав. 40 років я це збирав і зберігав», – каже директор музею і колекціонер, отець Севастіян Дмитрух.

Отець Севастіян Дмитрух показує омофор

Отець Севастіян Дмитрух у роки Катакомбної церкви спілкувався зі священниками, монахами, які служили при митрополитові, опікувалися ним, допомагали і були з ним до відходу глави церкви у вічний світ 1 листопада 1944 року.

Після смерті митрополита заховали його речі. Молитовники, світлини, одяг, документи, портрети митрополита, які малювали художники Олекса Новаківський, Михайло Бойчук.

Зберегли Євангеліє, з яким щоденно митрополит відправляв літургію. Його переховував у роки радянської заборони церкви особистий секретар Шептицького отець Володимир Грицай. Він був репресований радянською владою і відбув 10 років таборів у Сибіру. Коли повернувся у Львів, то одна жінка принесла йому книгу, яку знайшла на смітнику. Священник одразу впізнав, що це Євангеліє митрополита.

Євангеліє митрополита Шептицького

А також є ціпок митрополита.

Ціпок митрополита

Перед приходом у 1944 році вдруге радянської влади хтось зі священників вивіз у Німеччину омофор Шептицького. Епітрахіль, мантію зберігали сестри. Є й вервиця, привезена Шептицьким у 1906 році, митра, жезл.

А ще представлено полотняні ноші. Адже з 1929 року митрополит хворів і з 1935 року його переносили на цих ношах. Четверо монахів тримали ноші, двоє інших підтримували ноги і голову митрополита.

«Мене дуже вражають ноші. Тепер їх можна оглянути. Така хвора людина, у нього боліли кістка і митрополита питала, а як то болить. Він відповідав: «А вас зуби боліли? Отак і мені». Він не міг ходити і цими ношами переносили главу церкви, а його зріст був близько 2 метрів 10 см. Людина такої великої сили духа», – розповідає Руслана Бубряк, завідувачка виставкового відділу Львівського музею історії релігії.

Митрополит розробляв руки і малював. Ці рисунки збереглись. А малювати вчила синів мама – Софія Фредро-Шептицька.

Малюнки митрополита Андрея Шептицького

Інший експозиційний зал показує атмосферу, в якій працював глава церкви у митрополичих палатах. Тут представлено крісло кардинала Сильвестра Сембратовича (єпископ УГКЦ, кардинал, Галицький митрополит з 1885 року), яке подарувало музеєві подружжя зі Львова. Їхня тітка була монахинею на Святоюрській горі і коли всіх вигнали з собору, вона забрала це крісло на збереження.

Митра митрополита

Церква і мистецтво

У новому музейному просторі окрема експозиція присвячена блаженному Климентію Шептицькому, який був настоятелем Унівської лаври. Презентується розп’яття, перед яким отець Климентій молився.

Розп'яття і столик блаженного Климентія Шептицького з Унівської лаври

Є його особисті речі, а саме: столик, окуляри, годинник, ікони, капелюх, посуд з монограмою «KS» (Климентій Шептицький), одяг. Свиту і капелюх отця зберегла монахиня-студитка. Окуляри і годинник передала жінка з села Унів, яка переховувала речі у роки підпілля УГКЦ.

Особисті речі блаженного Климентія Шептицького

Столове накриття отця було в Унівському монастирі і все вдалося зберегти після арешту архімандрита Климентія НКВД 5 червня 1947 року. У 79-річному віці отець Климентій Шептицький був засуджений на 8 років тюремного ув’язнення. Помер 1 травня 1951 року у Владимирській в’язниці (Росія). Місце його поховання досі не знайдене.

Митрополит УГКЦ Андрей (ліворуч) і архимандрит УГКЦ Климентій Шептицькі

Колекція музею налічує до пів тисячі особистих речей Шептицьких. І через їхню призму можна пізнати світ митрополита, в якій родині виховувався, яким бачив своє призначення. Його великим зацікавленням було мистецтво. Митрополит підтримував талановитих українських художників. Модест Сосенко, Олекса Новаківський, Михайло Бойчук, Ювеналій Мокрицький, Юліан Буцманюк і ще понад 20 відомих українських художників навчались у європейських школах за фінансової підтримки митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького.

Для Олекси Новаківського придбав будинок поруч із Святоюрським собором. Це була творча майстерня і школа для юних талантів.

У музеї Шептицького експонуються роботи Олекси Новаківського та інших митців-сучасників митрополита.

Андрей Шептицький у січні 1901 року очолив УГКЦ і оселився у митрополичих палатах на Святоюрській горі. Він одразу почав робити церковний музей, розташований у п’яти кімнатах митрополичої резиденції. Там були давні українські твори, європейські, книги, архівні документи. А в 1911 році митрополит купив віллу родини Дуніковських (нині вулиця Драгоманова), куди переніс церковний музей.

Вілла, яку купив митрополит під музей

Так у Львові у 1913 році був заснований Андреєм Шептицьким Національний музей, як дар українському народові. Донині музей працює.

Новий експозиційний простір у музеї Андрея Шептицького у Львові відкрився на другому поверсі. Приміщення довелось реставрувати і ремонтувати. Музей митрополита Андрея Шептицького Львівської архиєпархії УГКЦ розташовується у колишньому монастирі ордену Реформаторів. Монастирський комплекс у радянський час перебував у державній власності і тут розташовувався Львівський державний університет внутрішніх справ МВС.

Таке приміщення отримав музей

Спершу МВС передало приміщення церкви громаді УГКЦ, а перший поверх монастиря орендувала церква під музей митрополита Андрея Шептицького.

Роками тривали суперечки про звільнення церковного приміщення. Лише у 2020 році після відвідин музею президентом України Володимиром Зеленським справа зрушилась. Університет отримав нове і більше приміщення, але звільнив не весь монастирський комплекс донині.

«Навчальному закладові передали колишнє профтехучилище, більше за площею, ніж віддали під музей. Музею обіцяли й інші монастирські будівлі. Нам дуже бракує нової площі. Нам передали 10 тонн діаспорної літератури. З Німеччини передали колекцію картин українських художників. Це культура українського народу, яку потрібно представити, а цієї культури нема де подіти. Все по коморах. Приміщення університету пустує, а його не віддають. Жоден музей не має стільки експонатів, речей чи мистецьких творів, пов’язаних з митрополитом Шептицьким. Нехай мені назвуть іншу особу, яка була більшою від митрополита Андрея. Якби не митрополит Шептицький, який розбудував УГКЦ, не було б України», – зауважує отець Севастіян Дмитрух.

До сьогодні невідома історія з крадіжкою антикварних меблів з митрополичих палат УГКЦ у Львові – крісла з червоного дерева, оздоблені родинним гербом Шептицького; столи, шафи, секретери; ікони і картини митрополита Андрея Шептицького. У 2001 році ці речі зникли під час ремонту палат перед візитом Івана Павла ІІ. Кримінальне провадження закрили, але й нині у Львові говорять про те, що частина меблів з митрополичих палат осіла у приватних будинках українських посадовців.

А ці речі могли б стати цінними експонатами музею.

Музей митрополита Андрея Шептицького твориться не для митрополита, наголошує Отець Дмитрух, а для українців, щоб вони знали свою історію, видатних українських діячів, підтримували ту спадщину, яку залишив глава УГКЦ.

12 грудня у Софії Київській – відкриття експозиції найбільших меценатів України, серед яких митрополит Шептицький.