Безпека на трьох. Наскільки реальним є регіональний союз України, Молдови та Румунії?

(Рубрика «Точка зору»)

Іван Капсамун

Новина про скорочення вдвічі американського військового контингенту в Румунії є предметом для аналізу безпекових питань в чорноморському регіоні. Це важливо як для самої Румунії, так і для її сусідів – Молдови та України. Особливо в контексті небезпеки розширення російської воєнної агресії.

В порівнянні з іншими країнами, американських військових в Румунії не так багато. На території країни перебуває орієнтовно 2000 військовослужбовців США.

Понад 1700 солдатів розміщені на військовій базі Михайла Когелнічану, близько 200 – Девеселі, ще понад 100 – на авіабазі Кимпія-Турзій.

Проте скорочення стосуються не тільки Румунії.

«Ми говоримо не про виведення американських військ, а про зупинення ротації бригади, яка мала підрозділи в кількох державах НАТО: Угорщині, Словаччині, Болгарії, Румунії. Приблизно 1000 американських солдатів залишаться в Румунії, щоб сприяти стримуванню будь-яких загроз і надалі виконувати зобов'язання США щодо регіональної безпеки», – заявив міністр оборони Румунії Іонуц Моштяну.

Заспокоює і генсек НАТО Марк Рютте, який запевнив що рішення США не вплине на обороноздатність Альянсу. За його словами, перегляд американської військової присутності в Європі – «не є чимось незвичайним», у регіоні все одно більше військ, ніж було до 2022 року.

Румунія, Чинку, повіт Брашов, 13 листопада 2025 року. Навчання НАТО «Дакійська осінь» (Dacian Fall).

Чи відповідає це викликам, породженим агресією Росії?

Американських військ у Європі більше, однак загрози з боку Росії в порівнянні з початком 2022-го збільшилися в рази. Тут питання – чи встигають в НАТО за російськими викликами?

Час від часу самі європейці говорять про те, що Москва готується до війни з країнами Альянсу.

Нещодавно міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус заявив:

«Ми завжди виходили з того, що це може статися близько 2029 року. Тепер з'явилися оцінки, що це можливо вже 2028-го, а окремі військові експерти взагалі вважають, що в нас було останнє мирне літо».

Якщо говорити окремо про Румунію, то Бухарест вже мав великі проблеми із російським втручанням у президентські вибори, які напряму загрожували безпеці країні. Також періодично фіксується порушення російськими безпілотниками румунського повітряного простору в Придунав’ї. Якщо за цим лише спостерігати, агресія зростатиме.

Благо українські Сили оборони зуміли загнати російські кораблі в портову гавань Новоросійська, відновивши торгівлю в Чорному морі. Однак загроза з повітря для північно-західного Причорномор’я збільшується.

Скорочення американського контингенту – гарний сигнал для Москви, хоча нинішня адміністрація США на чолі з Трампом давно вимагає від європейських членів НАТО збільшити фінансування своєї обороноздатності і більшої відповідальності за власну безпеку. Очевидно, що вакуум американських військ в Європі має бути кимось заповнений.

«До кінця цього року та наступного року ми побачимо… сильнішу присутність НАТО в Румунії та сильнішу здатність НАТО втручатися у випадку, якщо Румунія зазнає прямої загрози», – зазначила міністерка закордонних справ Румунії Оана Цою.

Це означає, що замість американців в Румунії з’являться військові з європейських країн-членів НАТО.

Очільниця Міноборони Франції Катрін Вортен вже запевнила Бухарест у підтримці:

«Кількість військових, які перебувають у Румунії, була збільшена. Франція збереже присутність на рівні, вже встановленому в межах Альянсу»

Втім, на всі ці зміни – ротації, переозброєння, перегляд планів (елементарно стоїть задача скорочення часу перекидання військ з західноєвропейської частини на східний фланг НАТО), пристосування до ведення війни нового типу та інше, потрібен час.

Натомість, у Росії воєнна машина вже на ходу, і єдиний хто фізично стримує її рух – це Україна, виграючи для Європи дорогоцінний час.

Президенти України Володимир Зеленський та президент Молдови Майя Санду

Об'єднати зусилля. Це реально?

Україні, Румунії і Молдові треба «уже зараз об’єднувати зусилля і створювати спільну систему регіональної безпеки»

Наскільки це реально (особливо в контексті російської агресії), враховуючи що Румунія є членом НАТО, Молдова декларує нейтральний статус, а Україна прагне стати частиною Альянсу і знаходиться в стані війни?

Віталій Марінуца, директор Інституту європейських досліджень Молдови, міністр оборони Республіки Молдова (2009-2014 рр.)вказує, що неможливо побудувати альянс між Україною, Румунією та Республікою Молдова, який мав би щось на зразок статті 5 Вашингтонського договору і став би альтернативою НАТО.

Він наголошує, що Румунія як член НАТО повинна будь-які свої дії узгоджуватися з партнерами по блоку, а Республіка Молдова де-юре нейтральна (за Конституцією), але де-факто має російські війська на своїй території, Україна ж взагалі знаходиться у стані війни.

Однак в майбутньому, на думку Марінуци, можна буде розробити та укласти союз, що забезпечуватиме безпеку трьох країн.

Навіть у нинішніх умовах існує співпраця«Світ змінюється, відповідно змінюються й акценти в забезпеченні безпеки, як на національному, так і на регіональному рівнях, – каже Віталій Марінуца. – Навіть у нинішніх умовах існує співпраця між країнами в сфері безпеки. Цього літа представники трьох держав обговорювали спільну боротьбу з сайбер-атаками (атаками на інформаційні системи). Відповідно, якщо буде політична воля, то в перспективі такий альянс буде можливим».

Натомість Олег Березюк, президент Інституту глобальної політики вважає, що Україні, Румунії і Молдові уже зараз треба об’єднувати зусилля і створювати спільну систему регіональної безпеки.

Він переконаний, що членство Румунії в НАТО не є перешкодою для участі у регіональному безпековому об’єднанні держав, а нейтральний статус Молдови аж ніяк не врятує її від протиправних впливів з боку Росії і можливої збройної агресії.

Як доказ, експерт нагадує історію з Придністров’ям і активною спробою впливу на результати останніх парламентських виборів в Молдові.

Березюк наголошує:

«Очевидно, що для приборкання будь-якого агресора потрібна серйозна військова сила і тому в нинішніх умовах Україна, Румунія і Молдова мають самі подбати про власну безпеку і прикласти максимум зусиль для створення регіонального безпекового об’єднання держав, яке зможе забезпечити надійний захист від будь-кого агресора»

На думку аналітика, перші кроки у цьому напрямку уже зроблені – між Україною, Румунією і Молдовою створено безпекове об’єднання держав, яке зараз називають «Одеський трикутник».

За його словами, потрібно йти далі і розширювати сфери співробітництва, а ще варто подумати про розширення кола учасників, до якого могли б увійти усі зацікавлені уряди держав Балто-Чорноморсько-Каспійського регіону, а можливо й усієї Європи.

«Фундамент вже закладений»

Виведення американських військ підштовхує до роздумів, чи не варто прифронтовим державам самостійно тісніше згуртуватися задля колективної безпеки, наголошує політична аналітикиня Фонду Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва Маріанна Присяжнюк.

Україну, Молдову та Румунією об'єктивно об’єднує спільний виклик з боку агресивної Росії.

Турецький танкер Ordina після удару російського безпілотника. Судно, що стоїть на якорі в Україні, було сфотографовано з румунського боку Дунаю

Таку ініціативу Присяжнюк вбачає логічною: Румунія як член НАТО має військові спроможності та міжнародні безпекові гарантії, більш того, минулого року гармонізувала своє законодавство, розширивши можливості використання армії задля захисту румунів за кордоном – це очевидна гарантія для Молдови, яка поки не капіталізована у форматі політично-військового союзу, який своєю чергою складно уявити без України – і через досвід ЗСУ, і через логістичні зв’язки які значно поглибилися з 2022 року саме з точки зору військової співпраці.

Варто зазначити, що фундамент для тіснішого тристороннього партнерства вже закладено. Трохи «свіжої» історії.

• Із 2022 року Україна, Румунія і Молдова розвивають спеціальний формат співробітництва, офіційно названий «Одеським трикутником».
• Перші зустрічі глав МЗС трьох країн відбулися восени 2022-го в Одесі, згодом – у квітні 2023-го в Бухаресті за участю міністрів оборони.
• На Чорноморському безпековому саміті в квітні 2023 року три держави навіть підписали спільні угоди про посилення політичної, економічної та безпекової кооперації для протидії загрозам з боку РФ.
• У червні 2025 року в Одесі було проведено перший саміт на рівні президентів України, Румунії та Молдови, який підсумував досягнення тристоронньої взаємодії та визначив плани на майбутнє.
• Тоді ж він отримав офіційну назву «Одеський трикутник» і домовленості про його інституціоналізацію – призначення координаторів, регулярність зустрічей та спільні проєкти.

Маріанна Присяжнюк наголошує, що фактично цей тристоронній механізм вже функціонує як «міні-альянс» координації політики, економіки та безпеки в регіоні.

Під час відзначення 30-річчя незалежності Молдови. Зліва направо: президент України Володимир Зеленський, президент Румунії Клаус Йоханнес, президент Молдови Мая Санду і президент Польщі Анджей Дуда. Кишинів, 27 серпні 2021 року

Але попри інтенсивний розвиток цієї історії, перетворення «Одеського трикутника» на повноцінний військово-оборонний союз наразі залишається малоймовірним. Чому?

1) Членство Румунії в НАТО. Чи може вона укладати окремий військовий союз, це питання високого політичного маневрування, на яке Бухарест після потрясінь 2024 року не піде, тим більше не піде будучи стратегічним партнером США й не маючи альтернативних зовнішніх орієнтирів на випадок сценарію, який розгорнула адміністрація Трампа.

2) Водночас, румунські військові вже беруть участь у спільних навчаннях, тренують українських пілотів на F-16, діляться розвідданими і проводять повітряне патрулювання – всі ці заходи підвищують колективну безпеку трьох країн без формального нового альянсу.

3) Ну й не в останню чергу, нейтральний статус Молдови. Конституція Республіки Молдова закріплює постійний нейтралітет, що означає заборону на участь у військових блоках. Хоча чинна проєвропейська влада в Кишиневі намагається поглиблювати співпрацю з НАТО (в рамках Індивідуального плану партнерства), з сусідами водночас такого діалогу не спостерігається на мій погляд.

«Для молдовського електорального поля тема України є токсичною, риторика не виходить і потенційно не вийде за межі символічної подяки героїзмові українського народу, що, погодьтеся, важко капіталізувати в конкретні кроки, – вважає аналітикиня. – Водночас, навіть гарантом миру Кишинев називає себе – а не Україну, що підтверджує тезу про комунікаційну відірваність від реального стану речей. Тому позиція Кишинева, як і Конституція Молдови виглядає стратегічно розмитою, якраз задля такого маневрування».

За словами Маріанни Присяжнюк, де-факто, Молдова готова розширювати співпрацю в рамках кібербезпеки, протидії дезінформації, дотичних галузей, але це важко узагальнити як безкомпромісну мотивацію до створення альянсів, які були б адекватні викликам рішення адміністрації США, які дивним чином доповнюють російську військову загрозу.

На її думку, офіційний Київ, особливо на тлі корупційних потрясінь, був би зацікавлений у будь-яких додаткових безпекових форматах, які могли б, до речі, доповнити і майбутні безпекові гарантії.

На перспективу, вважає Присяжнюк, формат на кшталт «Одеського трикутника» дозволяє «неформально поглиблювати безпекові зв’язки» між трьома країнами не декларуючи спільної оборонної політики, що могло б трактуватися як новий військовий блок, але формувати нову традицію і новий досвід.

І це має бути для української влади одним із орієнтирів. Тож це, мабуть, найреалістичніший вихід для регіону, якщо розглядати проблематику з точки зору української оптики.

Іван Капсамун – журналіст, політичний аналітик, учасник російсько-української війни, етнічний гагауз

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода