Кукурудзяний качан, кілька клаптів різнобарвної тканини, нитка та віхтик конопель. Цього достатньо, щоб за п’ять хвилин без будь-яких інструментів зробити красиву українську ляльку-мотанку.
Це дуже давнє мистецтво походить ще з дохристиянських часів. Причому кількасот років тому лялька була не просто іграшкою. Мати виготовляла її та клала у колиску до немовляти, як оберіг від хвороб та лихого ока. Коли дитина підростала, мотанку спалювали десь подалі від обійстя. Крім того, мотаючи ляльку, майстри загадували бажання, і воно неодмінно збувалося! На обличчі мотанки зображали з ниток хрест, як символ сонця. І доки лялька не буде готова, нитку не відривали, на знак безперервності життя.
Лялька «Мати з дитиною»
Виготовлення української ляльки – як медитація
Сьогодні мистецтво плетіння ляльок із природних матеріалів практично втрачене. За його відновлення взялась українська художниця та дизайнерка Оксана Цюпа: «Народними ляльками я цікавилася з дитинства. Але довгий час вважала, що для їх створення мені бракує досвіду та майстерності. Доки одного разу не побачила, як розвиваються народні ремесла у Західній Європі. Виготовлення ляльок – це свого роду медитація, яка знімає стрес, сприяє розвитку моторної функції в дітей, стимулює праву півкулю, котра відповідає за образне мислення та фантазію».
Ляльки Оксани Цюпи побували на багатьох міжнародних виставках, деякі – прикрашають приватні мистецькі колекції в Україні, Європі та Америці. Але найважливіше, на думку майстрині, що традиційні іграшки повертаються до української родини, і для багатьох дітей стають цікавішими за пластмасових магазинних ляльок.
Саморобні іграшки дітям більше до вподоби
Дев’ятилітня Романа не любить звичайних іграшок і завжди намагається змайструвати їх сама. На майстер-класі вона ловила кожне слово Оксани Цюпи, і врешті її лялька виявилася кращою, ніж у старших учнів.
9-літня Романа ловить кожне слово майстрині
«Тепер вдома з мамою майструватимемо ляльки. Мабуть, мотанки, такі, як ці. Бо саморобні іграшки – набагато цікавіші, ніж звичайні», - переконана дівчинка.
Повернути дітям батьківське спілкування
Виготовлення ляльок – це не просто гра. Це долучення до українських традицій, активне пізнання довколишнього світу. Але найважливішим є спілкування матері й дитини під час майстрування іграшок, вважає співорганізатор майстер-класу, старший науковий співробітник Українського центру народної культури «Музей Івана Гончара» Мирослава Щокіна.
«Сьогодні мати все далі відходить від дитини, віддає її в руки нянь та вихователів. І сподівається, що педагоги зроблять її малюка розумним і талановитим. Забуваючи при цьому, що найбільше дитині потрібна материна увага. Спільне виготовлення іграшок – чудовий спосіб наблизити матір і дитину, створити більше прецедентів для спілкування».
Народна майстриня Оксана Цюпа охоче ділиться своїм мистецтвом. Так, на майстер-класі побували вчителі з кількох київських шкіл, які мають намір використати технології виготовлення мотанок для проведення занять, у яких могли б узяти участь і школярі, і їхні батьки.
(Київ – Прага)
Це дуже давнє мистецтво походить ще з дохристиянських часів. Причому кількасот років тому лялька була не просто іграшкою. Мати виготовляла її та клала у колиску до немовляти, як оберіг від хвороб та лихого ока. Коли дитина підростала, мотанку спалювали десь подалі від обійстя. Крім того, мотаючи ляльку, майстри загадували бажання, і воно неодмінно збувалося! На обличчі мотанки зображали з ниток хрест, як символ сонця. І доки лялька не буде готова, нитку не відривали, на знак безперервності життя.
Виготовлення української ляльки – як медитація
Сьогодні мистецтво плетіння ляльок із природних матеріалів практично втрачене. За його відновлення взялась українська художниця та дизайнерка Оксана Цюпа: «Народними ляльками я цікавилася з дитинства. Але довгий час вважала, що для їх створення мені бракує досвіду та майстерності. Доки одного разу не побачила, як розвиваються народні ремесла у Західній Європі. Виготовлення ляльок – це свого роду медитація, яка знімає стрес, сприяє розвитку моторної функції в дітей, стимулює праву півкулю, котра відповідає за образне мислення та фантазію».
Ляльки Оксани Цюпи побували на багатьох міжнародних виставках, деякі – прикрашають приватні мистецькі колекції в Україні, Європі та Америці. Але найважливіше, на думку майстрині, що традиційні іграшки повертаються до української родини, і для багатьох дітей стають цікавішими за пластмасових магазинних ляльок.
Саморобні іграшки дітям більше до вподоби
Дев’ятилітня Романа не любить звичайних іграшок і завжди намагається змайструвати їх сама. На майстер-класі вона ловила кожне слово Оксани Цюпи, і врешті її лялька виявилася кращою, ніж у старших учнів.
«Тепер вдома з мамою майструватимемо ляльки. Мабуть, мотанки, такі, як ці. Бо саморобні іграшки – набагато цікавіші, ніж звичайні», - переконана дівчинка.
Повернути дітям батьківське спілкування
Виготовлення ляльок – це не просто гра. Це долучення до українських традицій, активне пізнання довколишнього світу. Але найважливішим є спілкування матері й дитини під час майстрування іграшок, вважає співорганізатор майстер-класу, старший науковий співробітник Українського центру народної культури «Музей Івана Гончара» Мирослава Щокіна.
«Сьогодні мати все далі відходить від дитини, віддає її в руки нянь та вихователів. І сподівається, що педагоги зроблять її малюка розумним і талановитим. Забуваючи при цьому, що найбільше дитині потрібна материна увага. Спільне виготовлення іграшок – чудовий спосіб наблизити матір і дитину, створити більше прецедентів для спілкування».
Народна майстриня Оксана Цюпа охоче ділиться своїм мистецтвом. Так, на майстер-класі побували вчителі з кількох київських шкіл, які мають намір використати технології виготовлення мотанок для проведення занять, у яких могли б узяти участь і школярі, і їхні батьки.
(Київ – Прага)
